Збірна України завершила 2002 рік не надто впевнено, зігравши внічию 1:1 у Тарнаві у товариській грі з командою Словаччини. І це при тому що українцям довелося відіграватися, і зробили вони це лише за шість хвилин до закінчення матчу.

У цілому матч проходив у рівній боротьбі, але в той же час господарі поля виглядали переконливіше, а їхні атаки могли не раз закінчитися взяттям воріт української дружини.

Якщо не брати до уваги, результат, то, Леоніду Буряку у цій грі вдалося використати всіх футболістів і трохи поексперементувати. У першій 45-хвилинці тренер українців відрядив на правий фланг захисту Тимощука, а на лівий Радченка, який так подобається Буряку, що він не зважає навіть на те що Олександр переважно виступає за другу динамівську команду.

І саме через невпевнені дії захисту, а саме флангів виникали у першому та й у другому таймі небезпечні моменти біля наших воріт. Спершу Кархан, пройшовши по флангу Тимощука вийшов сам на сам із Шутковим, перекинув його та на щастя для нас м'яч пройшов у лічених сантиметрах від стійки воріт. Через декілька хвилин, знову небезпечний простріл із флангу і Рейта зходу потужним ударом ледь не розстріляв ворота українського голкіпера.

А що ж українці... Окрім помилок при передачах та атак які завершалися на підходах до штрафної нічого більш менш небезпечного українці не створили. При цьому варто відзначити такий факт, що на полі українські футболісти падали неначе вони грають не на зеленому газоні, а на льодовому майданчику, словаки ж чомусь міцно трималися на ногах.

У другому таймі Буряк зробив заміни хоча малюнку гри вони не змінили. Гравці збірної України більше контролювали м'яч, а словаки знову ж таки небезпечніше атакували. І в одній з атак Бенчик, увійшовши у штрафну українців, змусив Несмачного порушити правила, в результаті пенальті. Вирок польського арбітра технічно виконав Кархан, після удару якого м'яч улучив у стійку, а потім у ворота вийшовшого на заміну Реви - такі м'ячі як кажуть не беруться 1:0.

На 74-ій хвилині хвилині гри Вінтал ледь не подвоїв рахунок, але вийшовши сам на сам пробив не сильно та прямісінько у руки Реви. За хвилину до цього перший пристойний момент створили українці. Зубов пройшов по флангу віддав на Шевченка, і той з гострого кута майстерно пробив у дальній кут воріт Бучека, на жаль м'яч пролетів поблизу стійки. Двічі випробував на пильність воротаря і новачок команди Левченко, але окрім цих двох ударів які піймав голкіпер господарів, він нічим особливим не запам'ятався. Те ж саме можна сказати і про Вороніна, який здається при виході Шевченка на поле перебував дещо в тіні своїх партнерів по команді, які не завжди помічали його при потребі віддати передачу.

В той момент коли нечисленні глядачі залишали трибуни стадіону у Тарнаві, сказав своє слово і Шевченко. Андрій потужно та точно вистрілив зі штрафного з метрів 26-ти, і голкіпер словаків парирував м'яч проте не втримав, і першим на добивання встиг Мелащенка який і вколотив його у сітку воріт 1:1. У хвилини що залишилися українці збільшили натиск, як це ми спостерігаємо завжди але рахунок на табло одним лише бажанням не зміниш.

Хоча товариські ігри існують для того щоб награвати склад але окрім цього вболівальникам хочеться бачити ще й результат що цілком природньо. Проте останнім часом, позитивним результатами національна команда нас, пестить не надто часто. А ось те що проблем у команди Буряка майже у всіх лініях вистачає це факт. Проте час ще є.