31 рік тому на арені Хіллсборо у Шеффілді трапився жахливий інцидент, який назавжди змінив англійський футбол. Півфінальний матч Кубка Англії між Ліверпулем та Ноттінгем Форест був затьмарений смертельною тиснявою на трибунах, яка забрала життя 96 фанатів мерсисайдців. Всього ж травми різного ступеня важкості отримали 766 осіб.

Минуло неповних 4 роки з моменту схожої трагедії на бельгійському Ейзелі – тоді у фіналі Кубка чемпіонів між Ліверпулем та Ювентусом внаслідок обвалу трибуни загинули 39 вболівальників, більшу частку з яких склали прихильники туринського клубу. За підсумками слідства фанати Ліверпуля були визнані винними, а всі англійські клуби – дискваліфіковані з єврокубків на 5 років. Здавалося б, усі зробили висновки з тієї трагічної події, але події 15 квітня 1989-го, на жаль, довели протилежне.

Проблеми розпочалися ще до початку поєдинку, на якому очікували близько 53 тисяч вболівальників. Організатори матчу чомусь виділили для фанатів Ліверпуля найменшу трибуну під назвою Леппінгс Лейн, хоча прихильників "червоних" було куди більше, ніж їхніх опонентів з Ноттінгема. Як з'ясувалося в ході розслідування, організатори вирішили віддати вболівальникам мерсисайдців трибуну, яка розташовувалася найближче до виїзду з Шеффілда в напрямку Ліверпуля. Однак, таке рішення виявилося хибним, позаяк левова частка фанатів команди Кенні Далгліша їхала на стадіон якраз із Шеффілда, тобто чимало людей отримали додаткові незручності.

Цікаво що за рік до того ці ж команди грали на Хіллсборо у Кубку Англії, а чимало прихильників Ліверпуля отримали травми на стадіоні, намагаючись дістатися до своїх місць. Мерсисайдці, наче передчуваючи біду, просили перенести поєдинок на інший стадіон, але отримали відмову від Футбольної асоціації. Та відмова у підсумку мала фатальні наслідки.

Матч був запланований на 15:00, але незадовго до початку гри стало зрозуміло, що вболівальники не встигнуть вчасно дістатися арени – неподалік тривав ремонт дороги, який спричинив суттєві затори на шляху до стадіону. Буквально за 10 хвилин до стартового свистка біля турнікетів стадіону перебували кілька тисяч прихильників Ліверпуля. Всі усвідомлювали, що чимало фанатів не зможуть вчасно дістатися до своїх місць на стадіоні, тому один із поліцейських запропонував відкласти початок матчу на годину – це спокійно дозволяло б уболівальникам зайти на Хіллсборо. Однак, Девід Дакенфілд – поліцейський, який відповідав за організацію безпеки на стадіоні – проігнорував це прохання. Більше того, саме Дакенфілд здійснив фатальну, на думку багатьох, помилку. Він сказав усім підняти свої квитки, після чого дав команду відчинити ворота, через які фанати зазвичай залишають стадіон. Близько 5 тисяч людей ринулися у фатальну пастку – тунель, яким можна було вийти у два сектори. Вони вже були заповнені – люди, усвідомлюючи це, намагалися повернутися, але вихід був заблокованим.

* На малюнку можна побачити, що сталося – весь натовп був направлений у вузький тунель, який вів до двох невеличких вже вщент заповнених секторів. Замість того, щоб перекрити тунель та організувати обхід, поліція, фактично, сама організувала смертельну тисняву.

Поліція не попередила людей, що сектори вже заповнені – як наслідок, розпочалася тиснява. Тим часом, арбітр матчу дав стартовий свисток, хоча у той час на трибунах вже починали задихатися люди, які опинилися притиснутими до огорожі між секторами або затиснутими в тунелі. Металічна огорожа між секторами та полем залишала вболівальникам мінімальні шанси на порятунок – з трьох сторін вони були огороджені сіткою та решіткою, а з четвертої на них линув потік у кількасот людей. Фанати, які перебували на верхніх секторах, намагалися витягувати людей з нижніх секторів зі стоячими місцями. Вболівальники благали поліцейських відчинити вихід на поле, але без вказівки Дакенфілда, який чудово бачив те, що відбувається, цього зробити не могли. Той, у свою чергу, вбачав такі дії спробою незаконно прорватися на поле та зірвати матч.

Більше того – саме за його вказівкою було відправлене підкріплення з собаками. Правоохоронці перебували за кілька метрів від людей, що опинилися у безвихідній ситуації, але перші хвилини мовчки спостерігали за жахіттям та не давали постраждалим вийти на поле. Коли нарешті всю небезпеку усвідомив і Дакенфілд, було вже пізно. Гра тривала лише 6 хвилин, після чого була зупинена. Люди вмирали буквально на очах – хто від браку кисню, а хто отримав летальні травми у неймовірній тисняві. Втім навіть це не спонукало Дакенфілда дозволити виїзд на поле додатковим каретам швидкої допомоги. Основну роль у порятунку поранених відіграли фанати Ліверпуля, які виносили людей на рекламних щитах та надавали першу допомогу.

Одна зі шкіл Шеффілда була перетворена на тимчасовий морг. Всі трупи були сфотографовані та пронумеровані, а родичі отримували можливість опізнати тіло лише після того, як впізнали свого близького на світлині. Кричущий факт – абсолютно всіх родичів загиблих (навіть дітей!) допитували на предмет того, чи вживали жертви трагедії алкоголь.

До слова, Дакенфілд не мав значного досвіду роботи на подібних масових заходах – його призначили відповідальним за безпеку на Хіллсборо буквально за кілька тижнів до гри. Серія жахливих помилок та недопрацювань мала трагічні наслідки – того дня загинули 94 уболівальники Ліверпуля, ще один помер через декілька днів, так і не прийшовши до тями. Останній фанат (Тоні Бленд) перебував у комі 4 роки, після чого його серце зупинилося.

Найстаршому загиблому було 67 років, наймолодшому – лише 10. Ним виявивився двоюрідний брат Стівена Джеррарда, якого звали Джон-Пол Джілхулі. 78 із тих, хто загинули, мали менше 30 років. Гравці та тренери Ліверпуля відвідували постраждалих у лікарнях міста, а тодішній наставник мерсисайдців Кенні Далгліш був присутнім на похоронах чи не всіх жертв трагедії. "Загиблі були фанатами Ліверпуля. Віддати їм шану бодай таким чином – наш обов'язок. Вони підтримували Ліверпуль, тепер настав наш час підтримати їхні сім'ї та провести їх в останню дорогу. Ці люди приїхали просто подивитися футбол, натомість віддали свої життя. Нам доводиться усвідомлювати це – ніхто в Ліверпулі не повинен забути ті трагічні події. Хіллсборо переслідуватиме мене все життя", – заявляв згодом Король Кенні.

Окремої уваги заслуговує розслідування трагедії. Буквально за кілька днів поліція оголосила, що винними у тому, що сталося, є... п'яні фанати Ліверпуля, чимало з яких прибули на матч без квитків та спровокували смертельну тисняву. У всіх загиблих взяли аналіз крові на вміст алкоголю – очевидно, що хтось дуже хотів зробити винними саме уболівальників. Було встановлено, що керівники правоохоронних органів самовільно змінювали свідчення своїх підлеглих, які працювали на тому сумнозвісному матчі. Зокрема, у матеріали справи не потрапили свідчення щодо прохань полісменів дозволити вболівальникам вихід на поле – якби це сталося, кількість жертв була б куди меншою.

За кілька днів після матчу вийшов черговий номер популярної британської газети The Sun із провокативним заголовком "Правда". Видання вважало фанатів Ліверпуля винними у трагедії. "Вони були п'яними, били поліцейських та мочилися на тіла загиблих товаришів", – після цього у журналістів The Sun відібрали акредитації та перестали пускати на матчі Ліверпуля, а сама газета стала найбільш ненависною в місті. Не допомогли навіть вибачення головного редактора.

Розслідування було завершене лише у 1991 році. Смерть уболівальників назвали нещасним випадком, а поліцейські, серед яких і Девід Дакенфілд, не були покарані. Офіцер, який віддав фатальний наказ відкрити ворота стадіону, був звільнений з-під варти у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Родичі загиблих не змогли прийняти такий вирок – вони згуртувалися у спеціальні громадські організації та з часом домоглися поновлення розслідування.

У 2012 році незалежна комісія оголосила новий висновок, відповідно до якого смерть 96 фанатів визнали ненавмисним вбиством. Тодішній Прем'єр-міністр Сполученого королівства Девід Кемерон офіційно перепросив усіх родичів жертв трагедії. За його словами, держава не змогла захистити своїх громадян, а після того ще й несправедливо звинуватила їх у тому, що вони самі стали винуватцями своєї смерті.

Розслідування щодо Дакенфілда було офіційно завершене лише минулого року – суд найвищої інстанції визнав його невинним у ненавмисному вбивстві, хоча у 2016 році суд присяжних офіційно зазначив, що він є причетним до трагедії. Наступного року очікується вирок двом правоохоронцям Південного Йоркшира, які неналежно виконували свої обов'язки в ході розслідування трагедії.

Події на Хіллсборо змусили футбольну владу Англії серйозно переглянути підхід до вимог безпеки на стадіонах. Саме тоді почали поступово демонтовувати огорожі між секторами та полем, а з часом повністю заборонили стоячі місця на аренах. Було прийнято рішення на кожне індивідувальне сидяче місце продавати квиток. Кількість перепусток повинна була дорівнювати кількості сидячих місць.

Найгірше, що подібні інциденти, на жаль, регулярно повторюються у світі і зараз. Зокрема, більше 20 людей загинули у тисняві на стадіоні в Кот-д'Івуарі у 2009-му, а трагедія в Єгипті у 2012-му забрала 73 життя.

Цього року через пандемію коронавірусу вшанування пам'яті жертв Хіллсборо буде дещо нетиповим. У зв'язку з карантином традиційна поминальна служба відкладена, а вболівальники не зможуть покласти квіти до меморіалу загиблим. Дзвони міської ратуші продзвонять 96 разів, а державні прапори будуть приспущені. О 15:06 (час зупинки матчу) людей закликають вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання, а на одному з найбільших екранів Ліверпуля з'явиться напис "Ніколи не забудемо". Ці 96 людей повинні жити бодай у пам'яті – хоча б для того, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторювалися.

Той матч Ліверпуль – Ноттінгем Форест через 3 тижні був переграний на Олд Траффорд. Підопічні Кенні Далгліша виграли 3:1, а у фіналі в екстра-таймі перемогли Евертон та завоювали Кубок Англії. На жаль, той трофей дістався Ліверпулю надто дорогою ціною – життям 96 вірних фанатів. Хіллсборо не просто змінив Ліверпуль – та темна пляма назавжди залишиться в історії як одна з найтрагічніших сторінок в історії футболу.