Украина

Звісно, при деякому більш-менш іншому розкладі чи погоді, чи тренері, чи виконавцеві нам вдалося б може просунутися далі. І усе, любі мої. Усе. І не мрійте про щось нездійснене. Якби ще в часи, коли у нас у вищій лізі грали одні рідні нам хлопці, для яких Україна чи СРСР не було пустим словом. Які грали не за гроші, а за честь і славу - свою й своєї Вітчизни. Тобто були щирими патріотами.

А коли з них напротязі майже 20 років це всебічно й планомірно вибивалося, коли нині у жодного хлопчини, який грає у футбольній школі, не має жодного прикладу, що його праця й віддача грі, яку він полюбив, могла б принести йому славу й радість існування на цій землі. Хіба ви не бачите, що усі провідні клуби нашої країни на 70-80% напичкані не вихованцями цих клубів, а примітивними й бездарними закордонними "легіонерами", які нізащо отримують тисячі доларів, а у футбол грати не тільки не вміють, а просто не бажають. Сприяють відмиванню міліонів доларів для олігархів, які володіють клубами й сприяють, так-так - саме сприяють, загибелі футболу нашої країни.

Про що може бути мова, коли молодому талановитому учню футбольної школи найвищою в житті нагородою може бути лише вихід на дві-три хвилини наприкінці матчу основного складу клубу. Вийшов - звісно, нічого не встиг показати і більше його вже й не випустять на поле. Бо він хазяям не потрібен. Їм треба швидкі гроші за легіонерів в офшорах і на все інше їм начхати, бо серед них немає жодного українця і таке поняття як Батьківщина у них викликає лише регіт. Для них головне гроші й викачування останніх сил з спроможних ще хоч якось бігати по полю за єдину мрію - вони змилостивяться й продадуть гравця за кордон. Мета невеличкої кучки українських футболістів, які ще залишилися на плаву, зрозумійте ж нарешті, не грати за збірну своєї країни й бути її патріотом, а лише втекти за кордон, хоча б навіть у Росію й отримувати долари, тішачи там тих, хто ще ходить на стадіони.

Їм абсолютно усім вдома грати неприємно, некомфортно, навіть гидко, бо дома вони ніхто, дома їм ніколи до закордонного плюгавенького бездаря не допригнути й грошей, які той отримує, ніколи не бачити. Футбол у нас в країні давно перетворено у цирк з виконанням награних фокусів та вправ закордонними акторами. Місцеві актори не в моді. В моді зараз чорношкірі хлопці або навіть будь-які, аби не місцеві. Місцевим, вже після смерті єдиного справжнього противника легіонерів Лобановського, довіряються лише ролі клоунів й підручних у "славетних" і "розкручених" "справжніх" іноземців. Гидко й стидно. Вже ніколи з таким футболом не народяться Блохіни й Шевченки, та й ніколи нам вже не побачити міці рідних нам гравців з складу київського "Динамо". Їх на поле просто не випустять, бо не дай Боже вони будуть грати краще "легіонерів", то тоді який сенс олігарху утримувати клуб, що не приносить йому прибуток через офшори. Чи може ви не знаєте, що прибуток від реалізованих квитків на матчі ледве покриває заробіток одного плюгавенького іноземця. Та й не ходять у нас уже на матчі вболівальники - там дивитися немає на що. Хіба на те як по галявинці прогулюються пішки "зірки закордонного спорту".

І сміх, і гріх, любі мої. А Ви мрієте що збірна України виграє у збірної Німеччини? Та вона навіть не може виграти у збірної Північної Ірландії, що по площі менше Васильківського району Київської області. Бо там грають патріоти, а у нас Ярмоленки та Селезньови, які крім грошів, за які можна купити зараз усе, нічого іншого не бачать і навіть в їх маленькі сірі клітини мозку це ніколи й не було закладено. Один лише мріє про "Баварію", а другий - пограти хоча б у "Кубані". Скрізь, аби не вдома.

Автор: Анатолий Коломиец

• Специальные ставки на Евро-2016 от Triobet Букмекер