Александрийцы в прошлом туре изрядно потрепали нервы «Металлисту» и небезосновательно рассчитывали пополнить свой очковый багаж в Луцке. Однако и лучане собирались порадовать зрителей домашней победой, у команды появилась стабильность в финансировании, и теперь ничто не мешает полноценно готовиться к матчам чемпионата.

С самого начала матча лучане показали, кто является хозяином в доме, и уже к шестой минуте повели в счете. После подачи углового Герасимюком расторопнее всех в штрафной «Александрии» оказался Шиков и головой отравил мяч в угол ворот Панькива. «Шиковный грач»- сказал бы про своего напарника по центру обороны словак Масло. Забегая вперед, заметим, что македонский защитник стал героем встречи, оформив дубль (ну куда же без него в матчах «Волыни»).

Первый тайм вообще стал бенефисом луцкой команды, «Волынь» играла на высоких скоростях, и было видно, что оборона александрийской команды то ли не ожидала, то ли оказалась не готова к такой агрессивной игре соперника. Если бы не уверенная игра Панькива, то счет уже до перерыва мог быть разгромным. Лучший бомбардир прошлого сезона в составе лучан Пищур никак не может открыть счет забитым мячам в текущем первенстве, зато здорово за него это делает Майкон, вновь забивший в своем фирменном стиле ударом головой, и вновь после углового. Потом была пятиминутка Панькива, которого защитники своей команды оставили на растерзание луцким нападающим, но Майкон и Пищур упустили возможности еще в первом тайме расставить все точки над «і».

Вторая половина встречи началась в невысоком темпе, лучане не форсировали события, пока дело не дошло до штрафного, назначенного в тридцати метрах напротив ворот Панькива. К мячу подошел Шиков и ударом низом прошил стенку. Рикошет от защитника только дезориентировал вратаря. Все стало ясно в этом матче, «Волынь» стала играть по счету. Даже импульсивный всегда Кварцяный присел на скамейку и лишь иногда выходил к бровке сделать подсказки своим подопечным.

Нельзя сказать, что александрийцы смирились с таким течением матча. Гости пытались уйти от неприличного для них счета и даже разыграли отличную комбинацию, в результате которой Муховиков оказался с глазу на глаз с Недилько, но не использовал выгоднейший момент.

В конце матча погас один из прожекторов стадиона. Возможно, это обстоятельство помешало арбитру рассмотреть эпизод в конце матча, когда в штрафной «Волыни» упал Таргамадзе. Не станем стопроцентно утверждать, но, судя по всему, Иванов ошибся, вынеся столь суровое наказание. Сам пострадавший без проблем переиграл Недилько с 11-метровой отметки, немного подсластив горечь от поражения. На этом игру можно было заканчивать.

После финального свистка луцкие болельщики еще долго аплодисментами поздравляли своих любимцев с первой домашней победой. Их все устроило в сегодняшний вечер, другой вопрос устроила ли игра команды тренера «Волыни» Кварцяного, всегда очень строго оценивающего своих подопечных.


Віталій Кварцяний (головний тренер «Волині»):

- У мене від сьогоднішньої гри таке враження – йшли ми на Еверест, йшли, а за двадцять метрів до вершини попадали. Після того як забили два гола, розслабилися, почали піжонити.

Я не розумію, чому суддя призначив пенальті. Звідки його взяли? Там був чистий підкат. І боковий так само – дивився, дивився – і нічого не побачив. Ми говоримо про те, що треба піднімати суддям зарплату. Але, якщо подивитися так, як вони нині судять, то я б сказав, що потрібно їм її взагалі зменшити. Ну поставив пенальті, якого не було – та ти піди спробуй хоч один день команду потренувати! А в мене будь-який гол у наші ворота частину життя забирає.

Я не отримав сьогодні задоволення від перемоги. Незважаючи на те, що ми виграли, було помітно, що суперник був відверто слабший за нас. Ми створили багато моментів, а скільки ще не забили! Але з цим ми ще будемо розбиратися. У мене є претензії до Пищура. Я йому кажу, щоб команда ще додала, а він мені каже, що рахунок і так вже 3:0. А тут, все-таки я головний, і я буду вказівки давати.

Володимир Шаран (головний тренер ПФК «Олександрія»):

- Які можуть бути коментарі по сьогоднішній грі, якщо ми програли усю боротьбу, зіграли не у той футбол, який награвали на тренуваннях. Ми повинні були більше грати низом, але мої гравці повністю не виконали установку на матч. Та тренер, напевно, повинен визнати, що винен він сам. Напевно, потрібно було ставити на цю гру другий склад. З іншого боку, без бійцівських якостей сьогодні у футбол не грають. І «Волинь» нам якраз це й показала – як потрібно витискати максимум за рахунок вольових та бійцівських якостей. Можливо, мені потрібно розмовляти з командою так, як Кварцяний розмовляє. Але я так не вмію, тому, напевне, нічого у нас не виходить.

- Ви погоджуєтесь, що героєм сьогоднішнього матчу був ваш воротар?
- Та немає у нас сьогодні героїв за такої гри.

- Які завдання поставлені перед «Олександрією» на цей сезон?
- Та які завдання?! На це питання я вже відповідав першого туру! Взагалі, для тих хто розбирається у футболі, такі питання недоцільні! Наша команда грає в місті, в якому п’ятдесят тисяч жителів. Лише одна людина – наш президент Микола Лавренко – тягне на собі футбол. Але незабаром відкриється штучне поле для дітей. Для команди робиться, все, що тільки можна. Але про які завдання ми можемо говорити? У нас, по суті, зараз є лише один футболіст! Завдання у нас – показувати нормальну гру і закріпитися у Прем’єр-лізі.