Днями, неочікувано для всієї футбольної громади, президент тернопільської "Ниви" Автанділ Мдінарадзе заявив, що подальша доля команди буквально висить на волосині у зв’язку із скрутним фінансовим становищем. І це попри те, що Автанділ Мамійович ще тиждень тому божився, що "жовто-зелені" не тільки зі стовідсотковою впевненістю дограють сезон, так ще й не опустяться нижче десятої позиції у таблиці. Куди раптово зникли кошти (та й чи були вони взагалі?!) – нікому невідомо. За словами керівництва клубу, єдиним способом врятувати команду було зібрати велику кількість глядачів на матчі із "Буковиною", бо, мовляв, інших шляхів поповнення клубної казни наразі немає. На офіційному сайті "Ниви" навіть розмістили банківські реквізити для фінансової допомоги команді. Клуб зі всіх сил йде на зустріч вболівальникам, та чи буде зворотній зв'язок?

Варто сказати, що тернополянам таки не байдужа подальша доля "жовто-зелених", глядачів зібралось більше, аніж зазвичай. Та й взагалі – вболівали якось по особливому, так ніби востаннє (тьфу-тьфу, аби не наврочити!). Напевно, у творення такої запальної атмосфери значну лепту внесли фанати "Буковини", яких було близько сотні.

Говорячи відверто та не завуальовуючи ситуацію на полі, старт гри та й весь перший тайм видався напрочуд важким. Важким і для футболістів, і для вболівальників (бо спостерігати за постійними "лонгболами" та "свічками" - не особлива радість). Спершу взагалі не було зрозуміло, яким чином команди можуть створити бодай найменшу небезпеку біля воріт, аж настільки безнадійно м’яч застряг у середині поля. "Нива" звично для себе постійно вантажила "круглого" на маленького Мельника, якому напрочуд важко було у боротьбі з рослими чернівецькими захисниками, тому подібні закидання часто-густо видавались невиправданими. Ближче до середини тайму, коли градус гри трішки впав, тернополяни заграли у схему Яворського: два опорники – Малиш та Басараб – завжди шукали продовження атаки довгими пасами на флангах, де з одного боку розташувався Семенюк, а з іншого – досвідчений Грінченко, який постійно мінявся позицією із правим захисником Яневичем. Тренер змінився, схема залишилась.

До слова, гості із Чернівців також не могли похизуватись креативністю у атаці. Напевно більшість, якщо й не всі, атакувальні дії "Буковини" заключались у намаганні якнайдовшим та якнайшвидшим пасом вивести єдиного форварда Палагнюка на рандеву із Новаком. Напевно, саме через схожість (чи навіть ідентичність) побудови гри обох команд м’яч більшу частину матчу перебував у центральній половині поля, що надало грі меланхолійного забарвлення. Моментами, здавалось, навіть занадто меланхолійного…

Не часто мені доводилось вести розповідь про матчі, у яких перший напівмомент (наголошую – НАПІВмомент) виникав в ендшпілі першого тайму. Як завжди – пас від опорника на фланг, звідки слідує крос у карну зону, де якимось дивом на випередження зіграв Яворський (один з небагатьох, хто сьогодні встигав всюди!) – та й удар видався доволі кумедним і легким, немов парашутом Тарас накидав у дальню дев’ятку, Бахтіяров же чомусь вчасно не зорієнтувався та не зміг відразу зафіксувати м’яч, чим звичайний епізод перетворив у гольовий момент. На безриб’ї – і рак риба…

Навряд чи, що після першої 45-хвилинки хтось серед присутніх на стадіоні був задоволений результатом або хоча би самою грою. Та в перерві з туманного неба почав накрапати дощ, який потім, як виявиться, зіграє ключову роль у матчі.

Схоже на те, що тренерів обох команд не влаштовував результат першого тайму, тому і тернополяни, і гості із Чернівців дуже жваво продовжили гру. Користуючись мокрим газоном, гравці обох клубів неодноразово стелилися у жорстких (бува – жорстоких) підкатах, зовсім не жаліючи суперника. Хочеться віддати належне арбітру, який своєю холоднокровністю знизив градус гри. Здалось, що швидше пристосувались до вологого газону (якщо справа була у ньому) гравці "Буковини", адже ближче до середини тайму, розкочегарившись, біля воріт тернополян раз-по-раз спалахувала небезпека. Спершу Новак вибив перед собою, чим міг скористатись Орловський, та сфера пролетіла значно мимо. Миттю пізніше вже Блажку не вистачило кількох сантиметрів, аби дотягнутись та замкнути простріл із флангу.

Відповідь "Ниви" була блискавичною – кількома пасами дійшли тернополяни до карної зони "Буко", звідки на удар наважився екс-гравець чернівчан – Олександр Семенюк – кіпер гостей лише кінчиками пальців зачепив м’яча, та цього виявилось недостатньо – 1:0! Повівши у рахунку, "Нива" нарешті відчула себе повноправною господаркою поля – звідси і потік безперервних атак правим флангом, на якому з’явився свіжий та досвідчений Панас, і філігранні скидки м’яча грудьми під удар, одним словом – тернополяни почали куражитись.

На завершення, вже під спів гімну (тернопільська традиція – кілька разів за матч обов’язково заспівати гімн) та запалених файєрів, Панас зірвав бурю овацій, провівши рейд на 40 метрів, при цьому буквально вигризаючи м’яч у свого опонента. Лише у останній момент Вадим таки випустив "круглого" за лінію.

У підсумку – мінімальна перемога тернополян, які все впевненіше закріпляються у п’ятірці лідерів, при цьому відстаючи від другого, "прем’єрлігового", місця лише на 2 пункти. Питання лише в одному – наскільки вистачить футболістів грати на ентузіазмі та вірі у майбутнє зі стабільною фінансовою ситуацією?..