Фаворитом этого матча, безусловно, была луцкая «Волынь». И, прежде всего, потому, что команда очень неплохо смотрелась в ряде предыдущих игр. К тому же победа хозяев поля поднимала их в турнирной таблице на несколько ступенек вверх и, таким образом, на зимний перерыв подопечные Виталия Кварцяного вполне могли уйти в приподнятом настроении.

Что касается футболистов запорожского «Металлурга», то и здесь была своя мотивация. Их новый наставник Олег Таран наверняка в ближайшее время будет проводить реорганизацию основного состава, поэтому для того, чтобы остаться в команде, гостям надо еще доказывать свою состоятельность.

С первых минут матча «Волынь» пошла вперед большими силами. Правда, до удара дело дошло только на 12-й минуте, когда из-за пределов штрафной площади пробил Бабатунде – Максим Старцев оказался на месте и четко зафиксировал мяч у себя в руках. Спустя две минуты ситуация повторилась и снова вратарь «Металлурга» выручил своих партнеров. А вот на 19-й минуте уже и Старцев оказался бессильным после неожиданного и точного «выстрела» Эрика Бикфалви. Вообще, на мой взгляд, этот гол получился не просто красивым, а и из разряда тех, которые являются не берущимися для вратарей. Все было сыграно молниеносно. Рэдван Мемешев слева почти от угла штрафной площади сделал передачу на Эрика Бикфалви и тот, на мгновение опередив защитника гостей Андрея Нестерова, в касание пробил в ближний верхний угол ворот – 1:0 повела луцкая команда.

После пропущенного гола запорожцы наконец-то заиграли смелее и вспомнили об атаке. Так, на 21-й минуте Иван Матяж отважился на удар издали и теперь настала очередь показывать свое мастерство Артему Кичаку. Вскоре еще один хороший момент у гостей для взятия ворот был после подачи углового у Леонардо Алвеша, но мяч пролетел мимо цели. А в ответной контратаке Эрик Бикфалви прекрасной передачей вывел на ударную позицию Сергея Симинина. Тот, уже находясь в штрафной площади, бил справа в ближний угол, однако и ему не хватило точности - мяч попал в сетку, только с внешней стороны.

До перерыва еще запомнились два штрафных удара вблизи ворот «Металлурга». В первом случае на 35-й минуте Игорь Скоба послал мяч над перекладиной, а на 42-й минуте почти с той же позиции Флорентин Матей сумел обвести «стенку», однако опытный Максим Старцев все прочитал и справился с этим ударом.

Второй тайм начался с быстрого гола волынян. И вновь в центре внимания оказался Эрик Бикфалви. Он подобрал мяч на своей половине поля и, пробежав с ним несколько метров, выдал идеальный пас на ход Алессандро Селину. Бразилец, выскочил один на один со Старцевым, обыграл его и пробил уже по пустым воротам - 2:0.

Гости могли отыграться уже на 52-й минуте. После подачи углового сразу два игрока «Металлурга» оказались на убойной позиции рядом с воротами. Но Андрей Нестеров и Дмитрий Юсов помешали друг другу и мяч пролетел рядом о штангой. А еще через три минуты Селин вполне мог оформить дубль. Он бил с близкого расстояния, но выше ворот.

Также направил мяч над перекладиной с хорошей позиции и Дмитрий Немчанинов на 65-й минуте, когда партнеры вывели его на свидание с Максимом Старцевым.

До конца матча футболисты обеих команд старались, было много борьбы (один раз она едва не перешла в рукопашную), но до голевых моментов дело почти не доходило. И только на последней минуте снова мог отличиться Алессандро Селин. Пробивал он метров с восьми в ближний угол, однако гостей выручил Старцев.

В итоге «Волынь» победила 2:0 и переместилась с двенадцатого места на девятое в турнирной таблице. «Металлург» же остался при своих, продолжая бороться за выживание с «Таврией».


Прес-конференція головного тренера «Волині» після матчу «Волинь» - «Металург» Запоріжжя:

- Остання календарна гра була дуже напруженою. Хлопці дуже хотіли виграти, постаралися. У нас виникло 5-6 гольових моментів. Добре, що забили два, перемогли. Дуже важливо, що нашим лучанам, волинянам буде не такий поганий настрій на Новий рік. Думаю, що ми щонайменше у десятці будемо . Планував я десь так восьме-дев`яте… Будемо дивитися як «Севастополь» зіграє із «Динамо»...

Команда дістала позитивні емоції для відпустки. Ми їх через два-три дні розпустимо, а наразі на позитивній ноті завершуємо цей етап.

- Чи задоволені ви в цілому першою частиною чемпіонату?

- Не так прикро вболівальникам. Все ж п’ять перемог вони побачили. Можливо, разом із командою вони відчули це свято футбольне, мить удачі. Але етап в житті команди був дуже складний. Ми багато коректували склад. Були проблеми з картками, випадали гравці. Ще травми… Не було стабільного награного складу. Там закрили – там відкрилося, там підлатали – там відкрили… Так в кожній команді буває. Але в нас воно сильніше виявилося, бо ряд гравців прийшли в команду з корабля на бал. Ми багато пропускали, бо воротарі наші нерівно зіграли. Вони трохи в різному функціональному стані грали. Кичак, Неділько, Літовченко, Шеліхов… Всі хороші, але Віталій бувало не відчував конкуренцію.

Але в загальному я вважаю, що ми нестандартно грали. Багато що треба пережити, потерпіти. Ми маємо нестандартних гравців. Пережили тренери чимало важких моментів, коли програвали в кінцівках матчів. Таке сильно впливає на психіку… Але все одно це моменти, які ведуть нас на шлях формування нової команди. Ми не набрали «стариків», ми молодим даємо шанс. Все дає більш-менш позитивно і я більше задоволений, ніж незадоволений. Ми не на поганому місці, не на грані катастрофи.

- Віталію Володимировичу, поясніть такий парадокс: в команд із першої шістки ми виграємо чи граємо у нічию, а із аутсайдерами граємо гірше…

- Якби ми з усіма командами результат (результат, а не гру) показували однаковий, то були у першій трійці-четвірці… Стабільності у нас ще немає. Є максимальна віддача, яка спрацьовує в одному матчі і не спрацьовує в іншому. Ми часто мусили «затикати» дірки, грати не під свою музику, не під «до-ре-мі-фа-соль-ля-сі». У нас сьогодні тільки двоє травмованих було – Шумахер і Лопес, а бувало по п’ять-шість… І з воротарями так само. Є чотири, а міг грати тільки один. За великим рахунком, ми закінчили на позитивній ноті, з перемогою. Все ж команда бурлить, «Волинь» нестандартна, зберегла свій бренд, який дорого коштує. Ніхто ж не скаже, що «Волинь» ніяка, у нас легко не виграєш.

- Як будете відпочивати? Що будете робити у міжсезоння? Можливо, книжку знову писатимете?

- На книжку буде час, якщо мене позбавлять якихось статусів (посміхається). У мене був такий період, що я займався творчою роботою. У мене зараз багато роботи. І організаційних, і футбольних. Гравці поїдуть відпочивати, ми видамо їм індивідуальний план підготовки під час відпустки. Відпускаємо їх до 10 січня. Через день-два ми повинні закрити питання їм по дебету-кредиту. У нас великих боргів немає. А я поєднаю кілька днів відпочинку із специфічним завданням – їду дивитися двох гравців. Потім чотири дні ліцензування, а в середині грудня повернувся на роботу, маю багато службових питань.

- Віталію Володимировичу, ви нині очолюєте і клуб, і федерацію, працюєте тренером. Чи не важко це?

- Важко. Цікаво. Найгірше, коли ти нікому непотрібний. Якщо є робота, значить варто знаходити варіанти із часом. Треба старатися, аби не завалити нічого. Якщо зараз від розумних людей буде якісна підтримка, розуміння, то наше завдання їх не розчарувати. Щоб вони серйозно відносилися до нашого волинського футболу – як до обласного, так і до професійного. Є люди, які хочуть це робити від душі. Є багато різних проектів, час пройде і люди відчують футбольні, що зміни відбудуться.

- Один з ваших найталановитіших вихованців Олег Герасимюк є нині вільним агентом. Чи не може він знову опинитися у «Волині»?

- Ніколи нікому не закрита дорога. В мене немає до Герасимюка жодних претензій, він хороший футболіст. Він ще не розкрився до кінця. Колись голландські спеціалісти підрахували, що для тотального футболу середні вікові дані були 27,5 років. Олег якраз у розцвіті) Він сухощавий, характер у нього наполовину був, наполовину сформується, коли стане мужчиною. Він тільки стає серйозним гравцем і мужчиною. У мене до нього немає претензій. Він також від мене пілюль отримував чимало, але тільки за те, що я хотів пояснити йому, що футбол – справа серйозна. Я багатьом все вибачав, так і треба робити. А стосовно Герасимюка, то повторюся, у мене до нього жодних питань. Захоче працювати, то спрацюємося.

Всіх з перемогою вітаємо і побачимося вже після канікул!