Опытная ужгородская команда не смогла продолжить беспроигрышную серию на своем поле. Подопечные Вячеслава Грозного провели не самый яркий поединок с молодежью Николая Павлова. Безликая игра «бело-синих» позволила «красно-синим» добыть третью подряд «сухую» победу, причем вторую на выезде.

Встреча началась на средних скоростях, но до реальной опасности дело не доходило. Основные события на поле проходили между двумя штрафными площадями. Гости чуть больше владели мячом и даже дважды пробили по воротам хозяева. В первом случае сфера прошла мимо, а в другом мяч после удара азовца без труда забрал в руки вратарь ужгородцев. Затем настал черед «бело-синих». Балафас заработал стандарт – Шацких подал, и Бутко без хлопот выбил мяч на угловой, который также не побеспокоил оборону «красно-синих». В целом, команды демонстрировали по большей части умение владеть мячом, и продолжали перемещаться лишь вблизи собственных штрафных, изредка переходя центр поля.

Как правило, оппоненты приближались к воротам друг друга при выполнении стандартов. Но они не несли никакой угрозы. Продолжая перепасовки и взаимно ошибаясь, команды, похоже, боролись не столько с соперником, сколько с самими с собой. Когда первый тайм перешел экватор, азовцы пытались проводить атаки, но опять же, все они заканчивались лишь потерей мяча и очередным навязыванием борьбы. Мяч чаще бывал за пределами поля, чем гостил вблизи ворот. И опять же мелкие фолы, безадресные или неточные передачи, разыгрывание мяча около своей штрафной, а когда одной из команд удавалось дойти к воротам соперника или подать штрафной – оборона оппонентов тут же завладевала мячом, и все начиналось снова. Робкие попытки гостей и отбивания, куда подальше, в исполнении хозяев. Ближе к перерыву увеличилось количество ошибок и у азовцев. Унылый первый тайм, вынуждавший скучать зрителей, передал эстафету второй половине встречи.

В ее начале чуть активнее были «ильичи», но поскольку они действовали в духе первого тайма, их потуги продолжали оставаться такими же бесплодными. Закарпатцы тоже не остались «в долгу». Переходя на половину поля гостей, тут же теряли мяч, или же выполняли подачи в штрафную, которые были всего лишь разминкой скучавшего Гальчука. Даже когда дело наконец-то дошло до выгодной возможности после подачи с углового, Шарпар пробивал с линии вратарской – удар вышел слабым голкиперу «красно-синих» не составило особого труда завладеть мячом. Позже тот же Шарпар пробил низом и вновь очень слабо прямо в руки стражу ворот «ильичей».

На фоне такой безликости наиболее весьма неожиданным событием стали голы команды Павлова. Сначала последовала ошибка подопечных Грозного – Таргамадзе перехватил мяч, отпасовал его налево Кулачу, который вошел в штрафную и без помех отдал сферу на линию вратарской, где Тотовицкий при попустительстве неприятельской защиты отправил мяч в сетку. Через три минуты азовцы соорудили второй гол. После подачи с углового – рослые оборонцы «Говерлы» и неудачно выбежавший Надь позволили Ордецу спокойно головой забить мяч в пустые ворота.

Пропустив два гола, «бело-синие» не увеличили темп, не добавили остроты к атакам, а продолжали уныло перекатывать мяч в надежде на очередной стандарт в исполнении Шацких. Даже когда появлялась редкая возможность нанести удар, мяч летел в сторону от ворот соперника. Азовцы при случае проводили контратаки, но желание увеличить преимущество у них напрочь отсутствовало.

Концовку игры «Говерла» провела все в тех же пустых атаках, которые с легкостью останавливала оборона «Ильичевца». На последних минутах азовцы таки дали слабину и Трухин «размочил» счет, но этот мяч стал лишь слабым утешением для проигравших ужгородцев.


Микола Павлов, головний тренер «Іллічівця»:

- Перед грою сказав хлопцям, якщо хочете виступати в Європі, тож саме там виступають через два дні на третій, тож доводьте своє бажання. Саме тому виставив той же склад, що і в Львові проти «Карпат». Ще до гри відчував, що сьогодні переможемо. По-перше, хотіли привітати з днем народження тренера Сергія Дірявку, а по-друге, вчора це ж свято зустрів мій онук. Тому попросив хлопців не псувати мені настрій, вони зробили ці свята ще більш приємнішими. Тож вже в літаку дозволю собі чарку закарпатського коньяку, який мені подарували вчора. Ще й паску з писанками мені подарували. Відмічу, що провів чудові два дні на Закарпатті, нас тут дуже гарно зустріли, тут прекрасна аура, приємні люди. За це дам вихідний хлопцям, хоч не планував цього, але привезти 6 залікових балів з такого турне – вагоме досягнення. Нагадую, що в нашій заявці було 10 представників Донбасу й один із Закарпаття. Саме тому наша команда на відміну від інших при форс-мажорних обставинах не тріщить по швах, а грає краще, завдяки об’єднанню.

- Після першого тайму ваші підопічні заграли значно краще, як ви мотивували гравців у перерві?
- Просто заспокоїв хлопців. Та й ще раз повторив хлопцям бути уважним під час підборів. В цьому році до нас повернувся Гречишкін, й вони з Довгим практично не дали можливості господарям завдати удару в межах карного майданчика.

- Події в Маріуполі мали якийсь вплив на хлопців?
- Звісно хлопці хвилюються, телефонують рідним. Знав, що вночі будуть мати тривалі телефонні розмови з рідними, тому дозволив хлопцям довше поспати.

- Що скажете про гру В’ячеслава Чурка?
- Ви ж самі бачили, навіть вам допоміг забити гол. А серйозно – сьогодні він добре відіграв, а в Львові діяв ще краще.

Вітаю всіх зі святим Воскресінням, веселих свят.

В’ячеслав Грозний, головний тренер «Говерли»:

- Ще в Запоріжжі арбітри, показавши картки, вибили наших ключових футболістів – Лисицького та Кочіша. Та й виступати через два дні нам важко. Особисто був проти того, щоб ми грали 19 квітня, адже в нас нині немає такого навчально-тренувального комплексу, де б гравці могли швидше відновитися. Та й витратили хлопці багато сил у матчі з запорізьким «Металургом», здобувши на виїзді, гадаю, стратегічну перемогу. Саме це й вплинуло на гру. Вчора уважно передивлялися на теорії всі козирі маріупольців, знали, що вони дуже швидко, особливо після стандартів швидко переходять від оборони до атаки. Але все одно пропустили гол саме після такої ситуації.

На жаль, не можемо собі дозволити грати розкуто, нам не вистачає командної швидкості. Ви бачили, коли дозволяли «Іллічівцю» набрати хід нам було дуже важко. Програли багато боротьби в центрі поля. Навіть за рахунку 0:2 могли врятувати поєдинок. Здорово пробив Степанюк – не влучив, а Трухін зміг забити. Хотів ще випустити й Арзе, та Орос через травму попросив заміну. До цього ще на хвилині 60-й могли й забити першими, але не вийшло. Та й у другому взятті воріт арбітр мав дозволити Балафасу зайняти свою позицію саме біля Ордеця, але рефері, дозволивши вийти на поле нашому хавбеку, одразу ж дозволив виконувати стандарт. .

Нам важко вдома грати першим номером, тому нам легше грати на виїзді, де використовуємо контратаки. Тим не менш, не бачу нічого страшного в поразці – це футбол.

Більше мене турбує майбутнє – яким буде наступний чемпіонат, тому тепер потрібно на хорошому рівні провести кінцівку сезону. Зараз прийматимемо вдома «Дніпро» – претендента на золоті нагороди, нам буде дуже важко.

У нас завдання не вихід у єврокубки, а збереження прописки у Прем’єр-лізі. Тому прошу у вболівальників підтримки, навіть, за такого результату. Дякую їм, що прийшли на матч напередодні свят.

Користуючись нагодою, вітаю всіх від себе й від ФК «Говерла» з Христовим Воскресінням, бажаю, щоб Бог стояв на захисті всіх нас і нашої країни, панував спокій у наших родинах й відбулися позитивні зміни в країні й житті кожного з нас.