Луганська "Зоря" мусила дуже відповідально підійти до цього поєдинку. Всенародна любов, зароблена яскравою грою в єврокубках та проти фаворитів УПЛ – це добре, але без турнірних очок та любов могла відігравати роль тільки невеличкої втіхи. "Зоря" до цього матчу підходила в якості команди з нижньої частини турнірної таблиці, тож позитивний результат був для луганчан життєво-необхідним.

"Говерла" в семи попередніх матчах чемпіонату не здобула жодної перемоги і, звісно, не могла вважатись фаворитом звітного поєдинку. Втім, ужгородці, зважаючи на особливість суперника, могли будувати на цей матч сміливі плани. "Зорі" в деякій мірі простіше поєдинки проводити проти сильних, класних команд, котрі грають самі і дають луганчанам можливість діяти на контратаках. Сьогодні же "Зоря", враховуючи домашній статус матчу і фаворитизм, мала діяти з позиції сили. І то серйозно турбувало Юрія Вернидуба, який перед поєдинком наголошував саме на цьому аспекті і просив своїх підопічних максимально сконцентровано підійти до двобою.

"Говерла" – дуже незручний суперник для таких команд як "Зоря", "Чорноморець", "Ворскла", які намагаються брати своє порядком і раціональністю. "Говерла" навчилась не поступатися в боротьбі, навчилась бути дисциплінованою, що в сумі зі стабільністю основного складу робить цей колектив небезпечним суперником.

Сьогодні В’ячеслав Грозний абсолютно нічим не здивував і виставив зі старту тих футболістів, які грали в останньому турі проти "Чорноморця". А це: воротар Максим Коваль, захисники Сергій Люлька, Серж Акакпо, Віталійс Ягодінскіс, Тарас Качараба (справа наліво), опорні півзахисники Александру Тудосе, Олексій Полянський, вінгери Олег Герасим’юк, Сергій М'якушко, нападники Максим Фещук (на вістрі) та Максим Шацьких (з глибини).

Юрій Вернидуб велосипеда вигадувати також не став. В порівнянні з останнім матчем чемпіонату – тільки одна зміна, яка, втім, прогнозувалась. Дмитро Хомченовський був готовий зіграти зі старту і зіграв. На правому фланзі вийшов Олександр Караваєв. Руслан Малиновський діяв трохи вище опорної зони, в якій розташувались Максим Малишев та Прінс Сегбефія. Перед голкіпером Микитою Шевченко в лінію розташувались захисники Микита Каменюка, Віталій Вернидуб, Андрій Пілявський, Нікола Ігнатьєвіч. На вістрі атаки грав Пилип Будківський.

Починаючи з матчу другого туру, в якому Максим Шацьких забив свій 123-й м'яч в чемпіонатах України (до речі, також в Запоріжжі), "Говерла" виходила на поєдинки з реальною можливістю увійти до історії як команда, в складі якої легендарний нападник оформив свій бомбардирський рекорд. Щоправда, Максим Олександрович довго мовчав, аж до сьогодні, коли на 26-й хвилині блискуче реалізував штрафний удар, вивівши свою команду вперед у дуже складному поєдинку. "Зоря" в той час володіла серйозною ініціативою і пропущений м'яч став для луганчан наче громом серед ясного неба.

Той гол трохи вибив номінальних господарів з колії і перший тайм вони догравали з притупленими почуттями. "Говерла", якби була більш раціональною, могла використати ще момент на 44-й хвилині, коли М'якушко добре приклався до м'яча. Але надійно зіграв Шевченко, залишивши для своїх партнерів варіанти на другий тайм. Було зрозуміло, що просто так "Зоря" не здасться і в другому таймі штурмуватиме закарпатські ворота великими силами.

І дійсно, друга 45-хвилинка вийшла більш цікавою. По-перше, команди почали на хороших швидкостях, що допомагало легше сприймати футбол. По-друге, побільшало гостроти. Хоча, В’ячеславу Грозному то не дуже подобалось, бо гострота в основному виникала біля воріт його команди.

Взагалі, "Говерла" на 57-й хвилині пережила дуже неприємний момент, коли Віталійс Ягодінскіс грубо зупинив опонента на підступах до штрафного майданчику і головний арбітр без роздумів виніс захиснику попередження, яке виявилось другим. Але то пів біди. Якби в "Говерли" був час пристосуватись до гри в меншості, трохи відійти від такого удару, було б закарпатцям легше. Але проблема для Грозного полягала в тому, що луганчани з того штрафного, який був доповненням до покарання Ягодінскіса, ще й забили. Малиновський добре навісив прямісінько на голову Вернидубу, Віталій пробив у стійку, м'яч відскочив знову в гущу гравців, де знаходився й Малишев, котрий спокійно вразив порожні ворота – 1:1.

Відразу стало помітно, наскільки полегшали ноги гравців "Зорі". Тепер уже луганчани, на відміну від першого тайму, носились по полю мов на крилах і могли дуже швидко виходити вперед. Це Хомченовський після пасу Караваєва пробивав, але хтось із захисників "Говерли" встиг заблокувати. Час ішов, "Зоря" накочувала на закарпатські ворота все більше атак і в деяких моментах (як от в моменті Максима Білого на 72-й хвилині) тільки дивом не забивала. Але втекти від неминучого ужгородцям не вдалося. За 15 хвилин до завершення матчу луганчани організували свою атаку на правому фланзі, Караваєв (здається, він) подав в штрафний майданчик, шкіряний відскочив до Білого, а той добре підключив Любеновича, котрий перебував лівіше. Желько як великий майстер з такої позиції не міг промахнутися.

"Говерла" ніяк не могла на то відповісти. Перед другим пропущеним голом ужгородці знову заробили право на штрафний, який виконував Шацьких – і все. В кінцевій фазі поєдинку гості більше нічого не створили. А "Зоря" легко могла забити й третій м'яч, якби, до прикладу, Любенович був точнішим при ударові по порожніх воротах, або якби він же не втрапив в положення "поза грою", коли вже всі опоненти були відіграні. Однак "Зоря" свою справу зробила: три очки забрала, а як – то для Юрія Вернидуба зараз неважливо.

Було помітно, наскільки важко такий результат сприйняв В’ячеслав Грозний. Але навряд чи хтось може сказати, що "Говерла" програла не заслужено. Закарпатці дуже блідо виглядали в атаці і в цілому можуть тішитись тільки з успіху свого партнера-рекордсмена, який відзначився 124-м в чемпіонатах України забитим м’ячем виключно завдяки власній майстерності.