 |
Об украинских фанатах
|
Обзор фан-движения в Украине.
- Більш-менш значні фанатські угруповання в Україні є у наступних клубів:
- ФК “Динамо” (Київ) – фірми The Capitals, City Boys, Darnitsa Hools, UЮБу (Ultras Южной Борщаговки), Трудовые Резервы, які об’єднані у White-Blue Hooligans (150 чоловік);
- ФК “Металіст” (Харків) – Army of the First Capital, Kharkiv City Patriots (90);
- ФК “Чорноморець” (Одеса) – Dark Blue Devils, Sea Wolves Ultras Group (70);
- ФК “Дніпро” (Дніпропетровськ) – River Sharks, Старики-Разбойники (70);
- ФК “Карпати” (Львів) – Green Lions (60);
- ФК “Металург” (Запоріжжя) – Brigade Uragan, Reanimators of Industrial City (50);
- ФК “Таврія” (Симферополь) – немає значних фірм (30);
- ФК “Шахтар” (Донецьк) – City Guard (20);
- ФК “Кривбас” (Кривий Ріг) – Red-White Fist (20);
- ФК “Кристал” (Херсон) – Ultras Kherson (20);
- ФК “Ворскла” (Полтава) – Volunteers (10);
- ФК “Миколаїв” (Миколаїв) – Corsairs (10);
- ФК “Полісся” (Житомир) – Поліський Фронт (10).
Активно діяли ще при СРСР угруповання таких клубів:
“Динамо” (Київ) (до 500 хуліганів), “Металіст” (Харків), “Чорноморець” (Одеса), “Дніпро” (Дніпропетровськ), “Карпати” (Львів), “Шахтар” (Донецьк), ФК “Зоря” (Луганськ) (до 30 чоловік, зараз не існує).
У ті часи найекстремальнішими були зустрічі:
“Динамо” (Київ) – усі клуби із Москви (Росія) (ворогували через підтримку киянами ідеології українського націоналізму і самостійності);
“Чорноморець” (Одеса) – “Динамо” (Мінськ, Бєларусь);
“Дніпро” (Дніпропетровськ) – усі клуби із Москви (Росія) (ворогували із солідарності з киянами), “Металіст” (Харків);
“Металіст” (Харків) – “Дніпро” (Дніпропетровськ);
“Карпати” (Львів) – ЦСКА (Москва, Росія).
З 1990 по 1998 роки фанатський рух України перебував у депресії. Припинилися регулярні зустрічі із потужними радянськими клубами і бандами, кількісний склад українських угруповань різко впав, погіршився і їх якісний склад. У ці часи спостерігалася повна гегемонія ФК “Динамо” (Київ), основними конкурентами на полі і на вулицях були хлопці від ФК “Чорноморець” (Одеса). За даний період до ворогувань часів СРСР додалися ще такі протистояння:
“Динамо” (Київ) – “Чорноморець” (Одеса) (через дружбу із московськими клубами), “Металург” (Запоріжжя) (через підтримку московських клубів та дружбу із “Чорноморцем”), “Кривбас” (Кривий Ріг);
“Чорноморець” (Одеса) – “Динамо” (Київ), “Дніпро” (Дніпропетровськ) (через дружбу із киянами), “Миколаїв”;
“Дніпро” (Дніпропетровськ) – “Чорноморець” (Одеса), “Шахтар” (Донецьк) (конкуренція за регіональне лідерство), “Металург” (Запоріжжя), “Кривбас” (Кривий Ріг);
“Металург” (Запоріжжя) – “Динамо” (Київ), “Дніпро” (Дніпропетровськ);
“Шахтар” (Донецьк) – “Дніпро” (Дніпропетровськ);
“Кривбас” (Кривий Ріг) – “Динамо” (Київ), “Дніпро” (Дніпропетровськ);
“Кристал” (Херсон) – “Миколаїв” (конкуренція за регіональне лідерство);
“Миколаїв” – “Кристал” (Херсон);
Збірна України – збірні Росії (історичне і політичне протистояння), Бєларусі (через дружбу із Росією), Польщі (історичне і політичне протистояння).
Натомість, друзями, причому деякі ще з часів СРСР, вважаються:
“Динамо” (Київ) – “Жальгіріс” (Вільнюс, Литва), “Дніпро” (Дніпропетровськ), “Карпати” (Львів);
“Металіст” (Харків) – “Металург” (Запоріжжя);
“Чорноморець” (Одеса) – “Металург” (Запоріжжя), “Карпати” (Львів), “Кристал” (Херсон), клуби із Москви (Росія);
“Дніпро” (Дніпропетровськ) – “Динамо” (Київ);
“Карпати” (Львів) – “Динамо” (Київ), “Чорноморець” (Одеса);
“Металург” (Запоріжжя) – “Металіст” (Харків), “Чорноморець” (Одеса);
“Кристал” (Херсон) – “Чорноморець” (Одеса);
Збірна України – збірна Литви.
В бандах, ситворених ще за часів Союзу, приблизно п’яту частину членів становлять хлопці віком близько 30 років, решту складають в середньому 20-річні юнаки. Члени молодших угруповань в середньому налічують 20 років.
Серед найзначніших “траблів” у історіїї українського фанатизму можна виокремити:
Вересень 1987: на києвському залізничному вокзалі фанати “Динамо” (Київ) та “Спартак” (Москва) зустрілися 500 на 300 і влаштували найбільшу та найжорстокішу бійню в СРСР.
Серпень 1999: бійка 50 фанатів “Динамо” (Київ) із 30 хуліганами “Чорноморця” (Одеса) на центральній вулиці Києва – Хрещатику.
Лютий 2001: перед баскетбольним матчем києвського клубу БК “Київ” із ЦСКА (Москва) відбулися сутички киян із “конями” 70 на 70.
Березень 2001: фанати “Динамо” (Київ) у рядах демонстрантів проти режиму Президента Кучми билися із міліцією, деякі з хуліганів досі під слідством.
Березень 2001: вперше в історії усі фанатські угруповання України зібралися разом для зустрічі хуліганів із Бєларусі перед матчем збірних цих країн, була організована бійка із кількістю учасників 120 на 80.
Травень 2001: під час матчу “Динамо” (Київ) у Полтаві проти місцевої “Ворскли” на секторі стадіону сталася масштабна бійка киян із спец-загоном міліції. Фото розміщено на сайті: http://www.geocities.com/wbhools.
Серпень 2001: У Кончі-Заспі під Києвом з нагоди матчу “Динамо-2” (Київ) – “Чорноморець” (Одеса) зустрілися хулігани двох клубів кількістю 40 на 50 у першому в Україні зразково-показовому “fair-play” бою “на чистих руках”. Фото розміщено на сайтах: http://www.geocities.com/wbhools та http://www.kcp.bigmir.net.
Березень 2002: У той час як “Динамо” (Київ) грало вдома із “Закарпаттям” (Ужгород), фанати “Динамо” поїхали на “лівий” виїзд у вороже Запоріжжя, де грали “Металург” (Запоріжжя) та “Арсенал” (Київ). Несподівані гості вчинили декілька бійок із здивованими місцевими хуліганами, жорстко караючи їх за розгубленість та безпорадність.
Квітень 2002: Карлани “Динамо” (Київ) після футбольного матчу у Києві погромили синагогу. Це викликало великий резонанс в українських і закордонних мас-медіа, міліція пообіцяла вчинити показовий судовий процес над затриманими.
У Європі українські ультрас та хулігани поки себе ніяк не зарекомендували. Через фінансові та візові перепони наші фанати практично не іздили далі Росії й Бєларусі.
У зв’язку із підвищеною активністю українських фанатів, в останній час спостерігається досить прискіплива увага мас-медіа до фанатів, хуліганів та skinheads. Але висвітлення цієї тематики журналістами залишається дуже некомпетентним. Уряд практично ніяк не реагує на діяльність хуліганів. Більш тісні “взаємини” встановилися із міліцією. Починаючи із 2001 року, коли фанати почали давати відсіч силовим діям міліції, кількість інцидентів між ними різко зросла. Міністерство внутрішніх справ та Служба безпеки України створили спеціальні відділи по боротьбі із фанатами. По результатам декількох акцій заведено ряд кримінальних справ проти хуліганів.
Стосунки фанатів із керівництвом футбольних клубів є досить прохолодними. Клубна політика ніяким чином не реагує на запити “супортерів”. Хоча багаті клуби часом підтримують діяльність фанатів матеріально – наприклад, надають безкоштовні автобуси для подорожей на виїзні матчі. Проте, більшість клубів ніяк не підтримують своїх фанатів, а деякі навіть виступають проти фанатизму взагалі.
Певні стосунки між фанатами та політикою наявні тому, що керівництво багатьох клубів залучене до української політики. Проте, більшість фанатів досить аполітичні. Хоча багато хто поділяє ідеї українського націоналізму (особливо в рядах фанатів “Динамо” (Київ), “Металіст” (Харків), “Карпати” (Львів)), деякі є skinheads (в основному правими – переважно серед “Динамо” (Київ), “Чорноморець” (Одеса), рідко лівими – як у “Металурга” (Запоріжжя)).
Взагалі, ідеологією українських фанатів є виїзна підтримка клубу, любов до алкоголю, авантюризм, український націоналізм, ультраправий та ультралівий екстремізм (Nazi Skinheads, SHARPs). Але багато хто просто обирає хуліганізм як спосіб життя.
Із радянських часів українські фанати визнають лідерство англійців у світовому фанатизмі, навіть незважаючи на крутий перформенс італійців чи “безбашенність” поляків. Проте, лише останнім часом у суто українському стилі фанатизму спостерігається відхід від радянських традицій (зловживання алкоголем, невибагливість у одязі, подорожах та побуті, схильність до італійського стилю – кольори, баннери, пісні) до британського стилю (меньше кольорів, менш експресивний support, більше уваги хуліганським акціям, ідеї A.C.A.B., casual wear). Нажаль, досі усі угруповання страждають від слабкої організованості дій під час своїх акцій.
До останнього часу стилю свого одягу українські фанати надавали мало уваги. Потім деякі почали одягатися в стилі military. Проте зараз більшість фанатів приділяють дуже (часом надмірно) багато уваги одягу. Ще з радянських часів на перших місцях фірма Umbro. Зараз користуються популярністю також марки Lonsdale, Pitbull, Fred Perry, Ben Sherman, Lacoste, Stone Island. На щастя, основна маса фанів сприймає casual style із долею іронії та не зводить наслідування йому до абсолюту.
источник:
|
|
[an error occurred while processing this directive]
Информацию для раздела можно присылать на адрес [email protected]
|
|
